Возвращение субъектам игорного бизнеса платы за торговый патент и лицензию

Нині багато гральних закладів дійсно опинилися у складній ситуації. Виконуючи свій обов'язок щодо сплати вартості торгових патентів, до 15 березня 2009 р. вони оплатили патенти на II квартал 2009 року, але 8 травня Мінфін призупинив дію ліцензій на проведення грального бізнесу. Більше того, з 25.06.2009 р. провадження грального бізнесу в Україні було заборонено на законодавчому рівні. Як повернути свої кошти, чи є для цього законні підстави? Розглянемо це питання докладніше виходячи з того, що повернути отримані патенти до ДПІ підприємства не встигли, адже ніхто не знав, як діяти в такій неординарній ситуації... Порядок патентування торговельної діяльності регулюється Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР (далі – Закон про патентування). Частиною 1 ст. 2 цього Закону визначено, що торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Згідно з ч. 3 цієї ж статті торговий патент видається за плату. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік). Пунктом 5 ст. 5 Закону про патентування визначено, що оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії. Отже, Законом про патентування визначено, що оплата вартості торгового патенту здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу, і здійснюється доти, доки діє патент. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 2 Закону про патентування суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, котра відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент повертається до податкового органу, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту. Таким чином, можна зробити висновок, що відповідно до Закону про патентування зобов'язання платника щодо внесення чергової квартальної плати за торговий патент припиняються, якщо: • закінчилась дія торгового патенту; • платник до 15 числа місяця, що передує звітному (кварталу), письмово повідомив податковий орган про припинення діяльності; • платник вніс попередню оплату за весь термін дії торгового патенту. Отже, якщо плата за торговий патент вноситься щоквартально, то неподання до 15 числа заяви (неповідомлення податкового органу) про припинення діяльності свідчить про продовження зобов'язань щодо оплати вартості торгового патенту за наступний звітний квартал, навіть якщо платник фактично не здійснюватиме свою діяльність. У даному випадку норми Закону про патентування не ставлять момент припинення зобов'язань щодо оплати вартості патенту у залежність від того, чи здійснював він фактично діяльність, і тим більше від обставин, що змусили платника припинити діяльність. Законом визначена лише одна умова припинення зобов'язань для даного випадку – письмове повідомлення до 15 числа податкового органу про припинення діяльності. Визначення моменту припинення зобов'язань щодо оплати патенту тісно пов'язане з питанням про право вимоги повернення надмірно сплачених сум за торговий патент. Як зазначалося вище, суб'єкт господарювання у випадку подання до 15 числа заяви про припинення діяльності звільняється від обов'язку щодо оплати патенту за наступні квартали і отримує право на повернення надміру сплачених коштів за торговий патент. Але що слід розуміти під надмірно сплаченою сумою вартості торгового патенту? Очевидно, це сума, сплачена понад встановлений законодавством розмір вартості патенту. Наприклад, якщо за законодавством потрібно було сплатити 1400 грн., а сплачено 1500 грн., то 100 грн. вважатимуться надмірно сплаченими. Крім того, сплачені наперед суми вартості торгового патенту за звітні квартали, у яких платник не здійснюватиме свою діяльність, також вважатимуться надмірно сплаченими. А чи вважатимуться надміру сплаченими суми вартості торгового патенту, внесені за звітний квартал, у якому платник здійснював діяльність лише частину кварталу? Аналіз положень ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 5 Закону про патентування дає підстави зробити висновок про те, що суми вартості торгового патенту, сплачені за квартал, у якому платник припинив свою діяльність, не можуть вважатись надмірно сплаченими. Інакше порушувався б передбачений цим Законом порядок виконання зобов'язань щодо сплати сум вартості за торговий патент – до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Сплата сум вартості за патент до 15 числа є належним виконанням зобов'язань і не може вважатись надмірною сплатою, навіть якщо у кварталі, за який сплачено кошти, не вдалось повністю відпрацювати. Очевидно, у даному випадку не може бути застосований навіть пп. 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III, відповідно до якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати. Передбачений цим Законом порядок повернення надміру сплачених сум за торговий патент може бути застосований тоді, коли, наприклад, за звітний квартал замість передбаченої законодавством суми у розмірі 1400 грн. сплачено 1500 грн. У такому випадку суб'єкт господарювання матиме право на повернення 100 грн. Аналіз судової практики з цього питання свідчить про те, що ВАСУ дотримується такої ж думки, зокрема, в ухвалі від 29.03.2006 р. він зазначає: «Виходячи з норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності припинив свою діяльність і при цьому до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово не повідомив відповідний державний податковий орган про припинення такої діяльності, сплачені кошти за торговий патент поверненню не підлягають. <...> Дата подання заявки про припинення діяльності за торговим патентом тягне за собою різні правові наслідки: до 15 числа місяця, що передує звітному, дає право на повернення одноразової плати, внесеної при отриманні торгового патенту, після 15 числа місяця – на погашення недоїмки за цим патентом відповідно до встановленого порядку». ДПА України має аналогічну думку, вона висвітлена, зокрема, у листах від 19.02.2007 р. № 1559/6/15-0416, від 18.06.2009 р. № 12793/7/15-0417, у яких зазначено: «Для суб'єкта підприємницької діяльності, який своєчасно повідомив про припинення діяльності відповідний державний податковий орган, надмірно сплаченою сумою вартості торгового патенту вважається одноразова плата, що вноситься під час придбання торгового патенту, яка повертається згідно з діючим законодавством».1 (1 Тобто та сума, яку платники сплачують при придбанні патенту, і яка мала б зараховуватись у рахунок оплати за останній квартал.) Аналогічний висновок можна зробити також із консультації, опублікованої у «Віснику податкової служби України» № 33'2002, с. 22. Те, що суми вартості торгового патенту, сплачені за той квартал, у якому платник припинив діяльність, не можуть вважатися надмірно сплаченими, означає, що у даному випадку не може бути застосовано механізм повернення сум вартості торгового патенту, передбачений Законом про патентування. Але в ситуації, що розглядається, суб'єкти господарювання втратили можливість здійснювати діяльність не з власної ініціативи, а внаслідок втручання державних органів (шляхом прийняття рішень). Тому у даному випадку, очевидно, доречно говорити про відшкодування шкоди (збитків). Фактично припинення діяльності, що підлягає патентуванню, сталося через прийняття державними органами розпорядчих актів, якими встановлюються обмеження, які перешкоджають здійсненню господарської діяльності, а саме припиняється дія ліцензій, без яких провадження діяльності є неправомірним. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Водночас ст. 1173 цього Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Отже, для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади при здійсненні ним своїх владних повноважень, достатньо лише такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду. Наявність вини для таких випадків не є обов'язковою. Щодо протиправності дій Мінфіну при прийняті наказу «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор» від 08.05.2009 р. № 650, то вона очевидна. Так, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III передбачено повноваження органів ліцензування лише щодо анулювання ліцензій, і аж ніяк щодо зупинення дії ліцензій. Мінфін же у зазначеному наказі передбачив зупинення дії ліцензій. Передбачена ст. 239 ГКУ адміністративно-господарська санкція щодо можливості зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності, може бути реалізована лише у порядку, встановленому законом. Оскільки такого порядку на сьогоднішній день немає, то й застосування такого виду санкцій є неправомірним. Адже згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України без належних повноважень та у спосіб, який не передбачений законами України, обмежили діяльність суб'єктів грального бізнесу, що є протиправними діями. У даному випадку суб'єкти господарювання, які придбали торговий патент на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу, але внаслідок неправомірних дій Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України (які виразились у прийняті наказу, що припиняє дію ліцензій) втратили можливість здійснювати діяльність, мають право у судовому порядку вимагати відшкодування збитків у розмірі вартості патенту за період, коли вони не здійснювали діяльність. Те саме стосується і витрат на придбання ліцензій на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу. Тобто за той період, коли дія ліцензій згідно з розпорядженням КМУ «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян» від 07.05.2009 р. № 494-р та наказу Мінфіну України «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор» від 08.05.2009 р. № 650 була зупинена, а саме, з 8 травня 2009 року до 7 червня 2009 року, ліцензіати мають право на стягнення у судовому порядку сум на відшкодування збитків. Слід також звернути увагу на прийняття Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р. № 1334-VI, який набрав чинності з 25.06.2009 р., тобто дати його опублікування у газетах «Голос України» № 116'2009 та «Урядовий кур'єр» № 112'2009. Відповідно до п. 2 ст. 4 цього Закону з дня набрання ним чинності видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання ним чинності, скасовуються. У зв'язку з цим виникає питання про можливість та порядок повернення сплачених коштів за ліцензії, оскільки, скасувавши ліцензії, законодавці не передбачили механізму повернення (компенсації) сплачених і фактично не використаних коштів за ліцензії. Прийняття зазначеного Закону не може розглядатися як порушення законодавства у сфері ліцензування, а тому про завдання шкоди у даному випадку мова йти не може. Деякі фахівці схиляються до думки, що у даному випадку може бути застосовано механізм повернення коштів як безпідставно набутого майна, передбачений ст. 1212 ЦКУ. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. До прийняття зазначеного Закону існувала підстава для сплати ліцензіатом коштів за ліцензію, однак після набрання ним чинності підстава відпала, тобто на законодавчому рівні відпала підстава для сплати коштів за ліцензію. Доречно у даному випадку також нагадати про Порядок оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів», затверджений наказом Держкомпідприємництва від 07.05.2009 р. № 88. Цим Порядком фактично визнається ймовірність існування помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за видачу ліцензій. Але, на жаль, в ньому не визначені законодавчі підстави для визнання коштів помилково або надмірно сплаченими. Скористатися цим Порядком можна лише тоді, коли будуть законодавчі підстави для визначення сум помилково або надмірно сплаченими. Сергій Єфімов АФ «Є.С.Аудит»